З моменту відставки Олега Петренка (кінець 2019р.) з посади голови Національної служби здоров’я (НСЗУ) центральний орган виконавчої влади працює без повноцінного керівника. За цей час Кабмін та МОЗ провели чотири безрезультатних конкурси й кілька днів тому оголосили п’ятий за ліком. Четвертий відбір, оголошений новим міністром 27 травня, через тиждень після його вступу на посаду, закінчився достроково у перших числах липня з дуже дивним формулюванням: «Не зміг з першої спроби визначитись з потенційним очільником Національної служби здоров’я України! Після проведення співбесіди прийняв виважене рішення і вніс пропозицію Кабінету міністрів України оголосити повторний конкурс.», – написав Віктор Ляшко на своїй сторінці. Ось так, виявляється, просто.
Ми уже звикли до роботи державних інститутів і навіть цілих міністерств в режимі невизначеності. Варто лише згадати трирічний термін перебування на посаді Уляни Супрун в статусі виконувачки обов’язків. Усі розуміють з якою метою формується ця невизначеність. Але останній конкурс на голову НСЗУ був особливим. По-перше, тому що висуванець від влади Андрій Віленський, який перебував у статусі «в.о.» спочатку знявся з конкурсу у статусі фаворита, а по-друге, тому що Віленський за кілька днів взагалі заявив про намір залишити НСЗУ, написавши заяву про відставку. Тобто головний претендент пішов явно ображеним і ймовірно зробив це під тиском. Традиційно для медичної сфери все пройшло тихо і безшумно, але такі речі просто так не виникають.
Аналіз цієї історії вкрай важливий, оскільки він відкриває очі на кілька серйозних проблем як в охороні здоров’я, так і в державній службі. Ці проблеми з одного боку губляться у потоці вагоміших подій як то відставка Авакова чи візит Зеленського до Німеччини, а з іншого – ретельно приховуються, тому їх треба активно витягувати на поверхню.
Несподівана розв’язка з конкурсом напряму пов’язана з активною позицією одного з претендентів на посаду голови НСЗУ Вадима Арістова, який візуалізував та зумів донести до офісу Президента катастрофічну ситуацію з черговою хвилею підписання договорів лікувальних закладів з НСЗУ.
Станом на початок травня в більшості закладів охорони здоров’я країни панувала депресивна атмосфера та панічні настрої. За іронією долі ці настрої поєднувалися з професійними святами медиків: «день медсестри» та «день медичного працівника». Стривоженим відсутністю фінансування пояснювали, що гроші НСЗУ перерахувало, але їх як завжди розікрали на місцях. Хоча всі розуміли, що кошти без укладених договорів у лікарні не надходять і красти просто було нічого.
Обіцянка Президента розібратися та покарати винних на початку була сприйнята як спроба перекласти відповідальність на місцеву владу та адміністрації лікарень. Однак до честі Зеленського цього не відбулося. Але водночас не було названо винних. Єдиною подією, котру можна сміливо зарахувати до покарання винних – це «добровільне» зняття з конкурсу «в.о.» голови НСЗУ Андрія Віленського з подальшою його заявою про намір взагалі залишити цю державну структуру.
Побіжний погляд з метою оцінки психотипу пана Віленського дозволяє зробити висновок про несуб’єктний типаж. А це означає, що блокування підписання договорів і провокування панічних настроїв щодо перспектив державного сегменту в охороні здоров’я Віленський організовував не сам, а за чиєюсь вказівкою. Зрозуміло, що подібного роду негласні доручення могли надходити лише з двох центрів – Мінфіну або профільного комітету. Оскільки гроші до лікарень пішли одразу після втручання Президента, можна зробити висновок, що центр з блокування підписання договорів знаходився не у виконавчій гілці владі, а саме у законодавчій, тобто у профільному комітеті, очолює який, як відомо, Михайло Радуцький. І тут ми підходимо до самого головного – конкурсних відборів та Нацагенства з питань держслужби.
Мабуть, ніхто не сумнівається не лише у експертних колах, але й серед звичайних громадян, що всі конкурсні відбори є формальністю. Насправді влада нікого не шукає і нікого не відбирає, про що свідчить відсутність публічних дебатів між претендентами. За каденції Уляни Супрун за допомогою подібних конкурсів всі новостворені директорати МОЗ були очолені людьми з «вулиці» без медичної освіти. Але! Кому як не Національному агентству з питань державної служби нести відповідальність за кадри, які мають представляти державні, а не приватні інтереси. І Нацагенство не справляється з цією головною функцією – конкурсні відбори, принаймні в охороні здоров’я, проводять в органи державної влади осіб, які відображають не державні, тобто інтереси всіх членів соціуму, а лобіюють приватні інтереси власників медичного бізнесу.
На сьогодні є всі підстави вважати, що весняний хаос в державному сегменті охорони здоров’я був результатом свідомої діяльності осіб зацікавлених у збільшені приватного сегменту охорони здоров’я і спрямований цей хаос був на перетік досвідчених медичних кадрів в приватні клініки. Є всі підстави запідозрити організаторами цього процесу колишнього керівника клініки «Борис» Михайла Радуцького та колишнього топ-менеджера мережі «Добробут» Андрія Віленського.
У цьому процесі також задіяні експерти так званого пулу «соросят», яким приватні медичні структури надають прихисток в проміжках між роботою у виконавчій владі, забезпечуючи їх не лише ресурсно, але й статусно. Перебування на часто беззмістовних але гучних посадах в приватних структурах (щось на зразок «генеральний директор зі стратегічного консалтингу») є переконливим аргументом в нашій країні для зайняття високих державних посад.
Тільки власники українських медичних клінік даремно розраховують на «своїх» у державній владі. Експерти виховані в сучасних умовах легко міняють своїх власників і ніколи не обтяжують себе моральними зобов’язаннями. Після повернення у владу пташенята гнізда Сороса «віддячать» доступом на ринок медичних послуг нерезидентів, які викинуть на вулицю вітчизняних медичних бізнесменів. Перші спроби відкрити ринок для нерезидентів здійснила Супрун, але тоді «аборигенів» виявилося більше і вони зуміли надати організований спротив Уляні Надії та транснаціоналам. Але міняються часи, міняється співвідношення сил. З огляду на те, що Нафтогаз є більшим пріоритетом для влади ніж охорона здоров’я, про що свідчить розмін креатури «зелених» Вітренка на ставленика гранітоїдів Ляшка треба бути готовим до гірших часів, причім готовим треба бути усім, хто планує лікуватися в Україні.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------
Рекомендуем к просмотру беседу Юрия Романенко с Анатолием Якименко по теме ситуации в НСЗУ, где более развернуто рассматривается ситуация по данной теме.